Ризики участі дітей в онлайн-іграх, квестах, челенджах

 

Ризики участі дітей в онлайн-іграх, квестах, челенджах.

Рекомендації батькам щодо розвитку навичок інформаційної безпеки в дітей.

 

Під час військових дій на території України більшість дітей, не маючи можливості повноцінного контакту зі своїми друзями, знайомими, однокласниками наживо – спілкуються, грають в різноманітні ігри, приймають участь у квестах, челенджах використовуючи мережу Інтернет.

Звичайно, що, з однієї сторони, нічого поганого в цьому нема. Психологи навіть рекомендують дітям це робити, щоб зняти в них стрес.

Однак ворог може використати цю ситуацію, адже він розуміє, що будь-які неприємності з дітьми вплинуть на стан їхніх батьків, а отже понизить ефективність виконання батьками різних видів робіт, у тому числі пов’язаних із забезпеченням обороноздатності України.

Тому питання безпеки в мережі на сьогоднішній день є дуже актуальним.

Найбільш небезпечними є такі дії ворога:

–   розповсюдження неправдивої інформації;

–  залякування, погрози завдати шкоди дітям чи їхнім батькам, наприклад, за ненадання дітьми якоїсь інформації;

–  спілкування з незнайомими людьми з небажаними наслідками, наприклад, небезпечні зустрічі з ними в реальності;

–   спонукання до насильства, агресії, підбурювання нетерпимого ставлення до інших;

–    підштовхування до завдання собі шкоди.

Для того, щоб отримати корисну для себе інформацію, створити надзвичайну ситуацію, нанести шкоду матеріальним цінностям держави чи громадян, або довести дітей і підлітків до самогубства, ворог може поширювати пропозиції щодо участі дітей у небезпечних інтернет-іграх, челенджах, квестах і так званих групах смерті.

Адміністратори закритих груп в соцмережах або власники акаунтів в Інстаграм втягують у гру дітей та підлітків, стимулюючи до виконання певних завдань. Діти, які бажають взяти участь у грі, розміщують на своїх сторінках у соціальних мережах пост із запитом на гру і супроводжують його певним хештегом.

Сутність подібного роду квестів (ігор) полягає в тому, щоб під виглядом розуміння і переймання проблемами спілкування підлітка з соціальним оточенням:

а) посилити його ізольованість від реальних соціальних стосунків;

б) посилити емоційну залежність від групи та її очільників;

в) маніпулювати поведінкою, настроями, цінностями учасників групи. У деяких випадках метою діяльності керівників таких груп є своєрідна гра з доведення підлітка до самогубства. Подібні групи і доступність інформації в інтернеті – це спусковий гачок. Завдяки створенню віртуального світу, віртуальних друзів, віртуального спілкування та віртуального життя відбувається втеча від реальності, де смерть також здається віртуальною.

Так, нещодавно, маніпулюючи поведінкою підлітків і використовуючи їхнє прагнення чимось зайнятися, зловмисники під виглядом участі у квесті використали неповнолітніх дівчат для нанесення знаків на даху багатоповерхівки, щоб потім використати ці мітки для орієнтування на місцевості чи коригування вогню. Крім того дівчатам була обіцяна плата за виконання завдань квесту.

Також небезпечною для дітей є участь в челенджах, де блогери виконують самі і пропонують виконати іншим завдання, які можуть спричинити до знищення матеріальних цінностей та/або становити загрозу для життя і здоров’я дітей.

До найбільш небезпечних можна віднести такі челенджі:

–   «вогняний челендж» (Fire challenge);

–   «вибух розетки» (Outlet Challenge);

–   «падіння в стрибку» (Tripping jump challenge);

–   «вистрибни з автомобіля» (Drake «In My Feelings»);

–   «отруєння капсулами для прання» (Tide pods challenge);

–   «удушення/непритомність/втрата свідомості» (Choking/fainting/pass-out challenge);

–   «контрольована задуха» (Вlackout challenge);

–   «я без свідомості» (Pass out prank, Shocking games) тощо;

–   «проломити-череп-челендж» (Skull-breaker challenge);

–   «суїцидальний челендж Момо».

Вірусний характер поширення цих челенджів дозволяє їм швидко розповсюджуватись та продовжувати існувати, незважаючи на смертельну небезпеку. Служби технічного обслуговування та контролю за контентом популярних соціальних мереж не завжди вчасно виявляють та блокують контент, що закликає до небезпечних дій. Однак будь-хто з користувачів, помітивши контент, який може загрожувати життю та безпеці інших, може звернутися до адміністрації сайту зі скаргою, і врятувати комусь життя.

Під час війни неможливо визначити ознаки того, що дитина має проблеми пов’язані з використанням мережі інтернет так, як це можна зробити у мирний час. Наприклад, дитина може бути дратівливою та агресивною, якщо відсутня можливість скористатися Інтернетом; нівелювати спілкування з іншими людьми надаючи перевагу перегляду інформації з мережі інтернет, переписуванню в чатах, онлайн-іграм і т. ін. через стрес.

Тому батькам, для комунікації з дітьми щодо їхньої безпечної поведінки в цифровому середовищі у воєнний час доцільно:

–  говорити з дитиною про безпеку в Інтернеті та допомагати розвивати критичне мислення, вчити робити аргументований вибір та нести відповідальність за його результати. Проста заборона використання ґаджетів може призвести до втрати довіри дитини до дорослого та приховування нею своїх захоплень;

–  будувати відкриті та довірливі стосунки з дитиною з проблеми використання технологій: підтримувати спілкування, давати поради. Дитина має знати, що дорослий поруч і готовий допомогти;

–  разом з дитиною переглядати матеріали на її улюблених веб-сайтах та грати в її улюблені інтернет-ігри. Це допоможе краще зрозуміти інтереси дитини, її захоплення та причини такого вибору. Також це може стати приводом для невимушеного початку розмови про безпеку в інтернеті;

–  формувати корисні навички використання ґаджетів та цифрового середовища, розвивати цифрові, соціальні й емоційні навички, такі як: повага, емпатія, критичне мислення, відповідальна поведінка та психологічна стійкість;

–  підвищувати самооцінку дитини, дозволяти дитині самостійно робити вибір і бути відповідальним за нього, вчити моделям поведінки із негативним досвідом в Інтернеті;

–  контролювати додатки, ігри, веб-сайти та соціальні мережі, якими користується дитина, та їх відповідність віку дитини;

–  виключати можливість спілкування або обміну повідомленнями в онлайн-чатах та функцію «поділитися розташуванням» у налаштуваннях додатків чи ігор, оскільки це може наразити дитину на небезпеку у вигляді небажаного контакту чи розкрити її фізичне місце розташування;

–  перевіряти налаштування приватності в іграх та соціальних мережах, якими користується дитина, наявності в її профілі ввімкнених налаштувань приватності. Обмежити коло осіб, які можуть контактувати з дитиною та просити дитину радитись, перш ніж додавати нових друзів;

–  використовувати доступні технології для налаштування батьківського контролю на пристроях, які можуть обмежувати шкідливий контент, контролювати дії дитини та обмежувати чи блокувати час користування підключеними до Інтернету пристроями або окремі функції (наприклад, камери, покупки через мобільні додатки).

 

Список використаних джерел

1.  Національна стратегія захисту дітей в цифровому середовищі на 2021–2026 роки (проєкт). https://thedigital.gov.ua/storage/uploads/files/normative_document/2020/1/Національна%20стратегія%20v1_1.pdf

2.  Лист МОН України № 1/9-128 від 10 березня 2021 року «Щодо необхідності проведення додаткових профілактичних заходів в середовищі дітей та підвищення обізнаності батьків». https://mon.gov.ua/ua/npa/shodo-neobhidnosti-provedennya-dodatkovih-profilaktichnih-zahodiv-v-seredovishi-ditej-ta-pidvishennya-obiznanosti-batkiv

3.  Методичні рекомендації «Небезпечні Інтернет-групи, ігри, квести, челенджі». http://zhashkiv5.school.org.ua/news/15-28-44-19-02-2021/